ГоловнаОстанні новини26 Квітня, 2018р.
 Версія для друку

Ліквідатор Чорнобильської катастрофи Іващенко Василь Григорович - “Хто, якщо не ми?”

Опубліковано: 26.04.2018, 15:17

26 квітня 1986 року сталась найбільша  радіаційна аварія в історії людства – Чорнобильська катастрофа. Трагедія, яка забрала тисячі життів, змінила сотні тисяч доль та справила катастрофічний вплив на здоров'я мільйонів людей. Фахівці всього світу і досі усувають її наслідки, та, на жаль, ще не одне покоління буде відчувати  слід тієї катастрофи.

Страшно уявити, але Чорнобильська катастрофа могла стати ще більш  трагічною, якби не ліквідатори. Тисячі пожежних у  цілодобовому режимі, отримуючи часом смертельні дози радіації, тяжко працювали над ліквідацією наслідків аварії та вели невтомну боротьбу з невидимим, проте могутнім атомом.

Сьогодні ми хочемо поділитися з вами історією одного із ліквідаторів –  Іващенка Василя Григоровича. Народився він 29 серпня 1957 року у м. Новокузнецьк, що у Кемеровській області Росії. Усе життя займався спортом та мріяв носити форму, а вже навчаючись у Київському Політехнічному інституті зрозумів, що його покликання – це бути рятувальником. На момент аварії Василь Григорович мав чотири роки досвіду роботи в пожежній службі: два роки інспектором і стільки ж заступником начальника 3ї пожежної частини міста Києва.

26 квітня 1986 року стався вибух четвертого енергоблока Чорнобильської атомної електростанції, це була надзвичайна подія, але ніхто не здогадувався про масштаби трагедії. Київський гарнізон рятувальників приступив до посиленого чергування, у тому числі й наш герой. До 2 травня Василь Григорович виконував свої обов'язки в столиці.

Після вибуху основні зусилля спрямували на гасіння пожежі на реакторі та евакуацію населення в  Прип'яті. Здавалося, що гірше вже не може бути, але через декілька днів виникла ймовірність ще більш серйозної проблеми. Не дивлячись на те, що пожежу загасили, сам реактор кипів через високу температуру й активно пропалював під собою фундаментну плиту. Розплавлена речовина могла б проникнути у водяну рубашку охолодження  реактора і викликати ще один вибух – цього разу з куди більшим викидом радіоактивності та ще більш страшнішими наслідками. Потрібно було терміново охолодити реактор.

1 травня керівна комісія ліквідації провела термінове засідання, під час якого було прийнято рішення зібрати групу спеціального призначення з 12ти чоловік для проведення операції з охолодження реактору. Вирішили за допомогою водяної грибінки залити реактор водою з відстані близько 100 м.

“Після засідання нас зібрав начальник пожежної охорони Києва. Сказав, що нам потрібно охолодити реактор, але як це нам зробити ніхто поки не знав. Тим, хто не хотів їхати з особистих причин він запропонував відмовитися. Звісно ми не знали усієї небезпеки й не усвідомлювали масштаби катастрофи, але вже тоді в Києві почалася паніка, люди тікали, хто куди міг. Після події на Чорнобилі довго думав, чому ніхто тоді не відмовився. І маю відповідь – це справжнє почуття патріотизму та любов до батьківщини. Адже хто, якщо не ми?”

2 травня група відправилася в Чорнобиль, із захисного спорядження маючи, тільки костюми Л-1, які захищали хіба, що від пилу. Василь Григорович розповідає: «Приїхавши в місто, поселилися в пожежній частині. Страшно не було. В місті ще залишалися люди, горіло світло у вікнах, відчувалося життя. Люди тоді підтримували один одного. Пам'ятаю, як з нами безкоштовно і пальним для машини і їжею для усієї групи в місцевому ресторані ділилися. Перша ніч пройшла спокійно. На наступний день керівництво поставило нам нашу задачу. Потрібно було піднятися на машинний зал реактора, який заввишки, як 14-поверховий будинок, пробігти 800 метрів з 73 пожежними рукавами для води (приблизно 10 кг) та закріпити їх до спеціально зробленої гребінки, яка  б мала кріпитися до вертольота. Нас почали називати “групою смертників”. Як пізніше підрахували вчені, що працювали над цією операцією, на поверхні реактора ми могли знаходитися не більше 5 хвилин. Для виконання задачі нам потрібно було 30 хвилин, аби піднятися, закріпити рукава та спуститися. Ми почали готуватися, відпрацьовували кожний етап на полігоні. А потім перейшли до практики. У той день був сильний вітер, вертоліт наблизився близько до воронки реактору з прикріпленими рукавами. Ми тоді не усвідомлювали наскільки радіаційний фон рукавів перевищував норму, тому продовжували з ними працювати. Напевне, через це потім і хворіли. Та занадто близько наближалися до самого реактору, коли вимірювали радіаційний фон території для того, щоб передавати показники.”

Через декілька днів комісія у Києві прийняла рішення піти іншим шляхом: був виритий гігантський котлован, звідки були пробурені 160-метрові горизонтальні свердловини, за якими подавався рідкий азот (охолоджувач). До прийняття рішення група спеціального призначення знаходилася в епіцентрі небезпечної зони вже 6 днів. Лише 8 травня вони отримали наказ повертатися додому.

“Ніколи не забуду дорогу назад. Місто було мертве, нікого не залишилося. Атмосфера була дуже моторошна. Нас помили, переодягли та взяли аналіз крові. У мене та ще двох чоловіків з групи після перебування на Чорнобилі були дуже погані показники. Нас терміново відправили у госпіталь. Разом з нами привезли два автобуси з маленькими дітьми та  їх вчителями. Вони кілька днів блукали в небезпечній зоні без батьків. Очі, найстрашніше було дивитися у ті пусті очі. В них не було ні страху, ні радості, ні смутку, ні життя, вони були схожі на очі  втомлених від долі старих людей. Це був найстрашніший момент під час ліквідації Чорнобильської аварії та, напевно, за все моє життя.”

Увесь цей час Василя Григоровича чекала улюблена  дружина та 3-річна дочка. Після лікарні послідкувала довготривала реабілітація, через рік він переніс операцію на щитовидній залозі. Проте, Василь Григорович не відмовився від своєї мрії, протягом усього життя він, не зважаючи на все пережите, безперервно працює в пожежній службі. За цей час він отримав дорогоцінний досвід в пожежній охороні та врятував сотні людських життів, його вклад на благо держави неоціненний. Отримав звання полковника служби цивільного захисту, перебував на посаді заступника начальника головного управління МНС України в м. Києві.

Сьогодні, Василь Григорович працює начальником пожежної охорони в державному підприємстві. Він задоволений від свого життя та насолоджується ним кожну хвилину. “У здоровому тілі – здоровий дух” – ранок  Василія Григоровича починається з 40-хвилинної зарядки, він не покидає заняття спортом та веде активний спосіб життя. У вільний час він всією душею любить риболовлю, збирання грибів, садівництво та полювання, і проводити час з коханою родиною та улюбленим котом « Масиком».

За участь в ліквідації Чорнобильської катастрофи Василь Григорович був неодноразово нагороджений медалями, грамотами та відзнаками, одними з найвизначніших були: медаль «За трудову доблесть» (1986). Почесна грамота МНС України (2005), Почесна відзнака МНС України (2007), відзнака МНС України «За відвагу в надзвичайній ситуації» (2008), Почесна відзнака «За національну безпеку» (2007) та Почесний знак МНС «За честь і відвагу» (2011). Проте, як каже Василь Григорович, найприємніше для нього є те, що він відчуває підтримку та повагу від хлопців та керівництва ДСНС, які не забувають про його вчинок, завжди запрошують на свята та радо вітають у гості. Для нього товариші з ДСНС - це найвірніші друзі та справжня друга родина.

Від усього серця вітаємо Василя Григоровича і всіх ліквідаторів із Міжнародним днем пам’яті Чорнобильської трагедії. Бажаємо міцного та непохитного здоров’я, довгих років життя, поваги і любові рідних та близьких. Висловлюємо Вам щиру подяку за порятунок життів, та за неоціненну жертву на благо своєї країни. Нехай Ваш подвиг проноситься через роки та століття й надихає на героїзм наступні покоління.

                                                                                                          89E51402-AF64-4015-9406-B37A5056F2A3.jpeg

 ED3F141F-AAF3-414F-9FD7-6A1CD7C90101.jpeg   23F53A69-C51C-42D3-A13A-86087012182A.jpeg

 

ГУ ДСНС України у м. Києві


   
Останні новини
14 Грудня16:33 Завершився тиждень БЖД
14 Грудня15:35 Визначено команду переможців у змаганні з настільного тенісу
14 Грудня12:44 Столичні рятувальники вшанували пам'ять учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
14 Грудня10:31 14 грудня – День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
14 Грудня09:22 Звернення начальника Головного управління до ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
14 Грудня09:12 Звернення Голови ДСНС України до ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС
14 Грудня08:10 На Київщині завершилися масштабні тактико-спеціальні навчання підрозділів системи МВС України
13 Грудня16:59 Рятувальники провели роз'яснювальну роботу зі священнослужителями
13 Грудня14:33 ОБЕРЕЖНО, ТОНКА КРИГА!!!
13 Грудня11:43 Інформація щодо ситуації у столиці, пов’язаної з погодними умовами (станом на 11:30)
13 Грудня09:29 З початку року піротехніки ДСНС України вилучили та знищили понад 66 тисяч вибухонебезпечних предметів
13 Грудня07:16 На в’їздах до Києва працюють пункти обігріву для водіїв!
13 Грудня07:12 На Київщині тривають масштабні тактико-спеціальні навчання підрозділів системи МВС України (ВІДЕО)
12 Грудня17:38 Оркестр «Вогнеборець» виступив для учнів однієї зі столичних шкіл
12 Грудня15:36 До уваги водіїв!
Останні новини