Олександр Артамонов – рубрика «Кредо життя – запобігти, врятувати, допомогти!», крізь вогонь і воду!
Олександр Артамонов – рубрика «Кредо життя – запобігти, врятувати, допомогти!», крізь вогонь і воду!
Робота рятувальника, справді, нелегка. Напевно, не існує більш небезпечної, відповідальної та важливішої професії, ніж професія вогнеборця. Цю професію обирають не прості люди. Люди, які, незважаючи ні на що, здатні пожертвувати своїм життям заради інших. Тож, сьогодні ми вас познайомимо ще з одним героєм нашої постійної рубрики «Кредо життя».
Артамонов Олександр Сергійович народився 10 грудня 1986 року в невеличкому містечку Кролевець на Сумщині. Олександрів батько працював майстром на заводі по виробленню цегли, а мама наглядала за домашнім господарством.
У 7 років маленький Сашко пішов до школи, де провчився до 9-го класу. Після закінчення школи Олександр пішов освоювати спеціальність газоелектрозварника до 4-го вищого професійного училища міста Конотопу. По закінченню навчального закладу парубок вирішив піти до армії.
З 2005 по 2009 рік Олександр Сергійович проходив службу в місті Біла Церква в артилерійських військах. Рік строкової служби та три роки за контрактом. Армія виховала в Олександрові стержень мужності та витривалості. Після такої школи ніякі перепони вже не були страшні. Цей досвід підготував нашого героя, як фізично, так і психологічно до будь-яких життєвих складнощів.
Після служби в армії, Олександр був у пошуках тієї роботи яка б була йому до душі. Тож, у 2011 році наш герой вирішив піти працювати рятувальником. Його троюрідний дядько Володимир, працював вогнеборцем та багато розповідав про не легку, але цікаву та шляхетну службу, де порятунок людських життів є найвищою місією – це і стало вирішальним моментом у виборі професії.
З перших днів на посаді пожежного в 13-й Державній пожежно-рятувальній частині наш герой відчув себе на своєму місці. Колектив частини тепло прийняв нового бійця в свою «сім`ю». Він набирався досвіду та навичок правильності дій на пожежі у своїх колег та все вдосконалював на практиці, і зрозумів, що це саме та робота, яку він так прагнув отримати. Зараз він працює в 13-й ДПРЧ, що у Дніпровському районі столиці, де обіймає посаду старшого пожежного.
За роки служби, Олександр Сергійович брав участь у ліквідації на незчисленній кількості пожеж та надзвичайних ситуацій. Звісно, всіх надзвичайних ситуацій він не пригадає, проте найбільш масштабні та ті, що спричинили загрозу для власного життя, все ж таки, не забуваються.
Великомасштабні та довготривалі пожежі закарбовуються у пам’яті на все життя. Всі ми пам’ятаємо пожежу, що сталася у 2015 році на нафтобазі у смт. Глеваха Васильківського району Київської області. Того літнього вечора наш герой разом з караулом приборкував той страшний вогонь. Пожежа становила серйозну небезпеку, оскільки поруч розташована військова частина з бойовим арсеналом. Внаслідок тієї страшної пожежі, нажаль, 4 пожежних загинуло. Наступна масштабна пожежа, яку ліквідовував наш герой, це займання на складах по вул. Червоноткацькій. Складність тієї пожежі полягала в тому, що вогонь охопив велику площу, понад 10 тис. кв.м.
Гасіння пожежі, яка могла стати останньою в житті Олександра, запам’яталась найбільше і залишила великий відбиток за часи його служби. Наш герой, згадує: «7 лютого 2019 року, під час мого чергування, у вечері надійшло повідомлення про пожежу на території однієї зі стоянок на вул. Оноре де Бальзака. Ми швидко приїхали до місця виклику. Як виявилося, це була одноповерхова будівля СТО. У складі ланки з трьох чоловік ми вирушили до місця загоряння для того, щоб погасити вогонь. Дуже несподівано стався хлопок і, через лічені секунди, я відчув, що полум'я огорнуло мене. Пізніше виявилось, що стався прорив металевої бочки з паливо-мастильними матеріалами, які зберігалися на СТО». Олександр розповів, що його товариші дуже швидко зреагували на ситуацію, яка виникла, та врятували його життя. Олександр Сергійович вдячний своєму колективу, який завжди його підтримує, особливо в цей час, коли сталася непередбачувана ситуація.
На початку 2020 року Олександра Сергійовича відзначили нагрудним знаком «Знаком пошани» за сумлінне виконання службових обов’язків, рішучі та сміливі дії, виявлені під час гасіння пожежі. Олександр ділиться, що робота не з легких, але він пишається тим, що працює в ДСНС та ще й у такому прекрасному колективі.
У неробочий час наш герой веде активний спосіб життя, полюбляє риболовлю. Іноді, з друзями, грає в улюблені спортивні ігри - баскетбол та футбол. Олександр має прекрасну дружину Лілію, вона завжди хвилюється, знаючи його самовідданість та рішучість прийти на допомогу.
Побажаємо Олександру успіхів, невичерпної енергії, професійних успіхів, а головне - сімейного щастя та міцного здоров'я.
А ми продовжимо й надалі розповідати про наших рятувальників та пожежну родину, адже нам дійсно є ким пишатися!
ГУ ДСНС України у м. Києві